Київська "Павлівка". Світ Примаченко, Будди та людини з головою-кубиком
Я давно чув, що на території психіатричної лікарні № 1 імені Павлова (у народі просто — "Павлівка") з'явилось щось на кшталт артмайданчика просто неба, де встановлено багато цікавих скульптур. Вирішив поїхати, подивитися і познімати.
Біля погруддя
Вхід на територію вільний. Достатньо піднятися сходинками повз Кирилівську церкву — і ти вже на місці. Перше, що бачу — відреставровану вежу XVIII століття. Поруч з нею — новенький футбольний майданчик і дерев'яний Ісус.
Поки я знімав вежу, до мене підішли двоє "місцевих" чолов'яг: "А ви знаєте кому встановлено цей бюст?", — і показують на погруддя академіку Павлову.
Відповідаю, що так, — знаю.
"А б'ємося об заклад, що ви не знаєте його імені? На цигарки".
І тут я розумію, що пам'ятаю навіть прізвище скульптора, який зробив погруддя (Кавалерідзе). Про досліди Павлова над собачками пам'ятаю, а от як його звали — ні. Забувся.
"Та то нічого, — усміхаються задоволені чоловіки, — майже ніхто не пам'ятає. Іван він". І не запитавши про цигарки, що виграли, вони неспішно кудись пішли. Пішов і я — знімати навколишній арт.
А подивитися було на що: на території встановлено понад три десятки різних скульптур. Тут і добрі звірі Марії Примаченко, і герої Сервантеса — Дон Кіхот з вітряками, Санчо Панса зі своїм віслюком, і велетенські голови Будди, що усміхається.
Що цікаво, матеріал для скульптур невідомі художники (багато робіт зроблено пацієнтами "Павлівки" — це частина арттерапії, яку тут ефективно практикують) використовували різний: дерево, метал, ганчірки та каміння.
Є серед цих робіт і характерний персонаж на ім'я... Дивак. А прозвали його так тому, що він не хоче війни. Він — за мир і котиків (одного з них, врятованого, Дивак ніжно тримає на руках).
А ще він намагається прикрити себе і тваринку від усіх негод та складностей життя... парасолькою.
Парасолька — символ не випадковий. Він зустрічається і в іншій місцевій роботі — "Дорослі і діти".
Що цікаво, більшість скульптур зроблено в реалістичній манері. Проте є такі, де без лікаря або досвідченого мистецтвознавця не розберешся. Для людей непідготовлених вони мають моторошний вигляд і навіть трохи лякають.
Але особисто мене вразили найбільше дві роботи. Перша — "У пошуках справжнього", що має вигляд людини, у котрої замість голови кубик Рубіка, який він марно намагається скласти. А враховуючи місце, де встановлено скульптуру...
А друга робота не має назви. Це просто дівчина з жовто-блакитним сердечком, яка стоїть на синій кульці — планеті Земля. І тримає над головою... мінометну міну.
Також читай: Як у Києві вандали знущаються з артоб'єктів