Дабл-інтерв'ю з гуртом Das Wortspiel: про любов до Києва й особисту трансформацію
Фото: пресслужба
На початку березня столичний дует Das Wortspiel представив яскраву відеороботу, присвячену станції метро "Лівобережна". Новинка українського дуету солістки Мар'яни Головко та мультиінструменталіста Макса Смоголя стрімко набуває популярності у Мережі. Наразі відеокліп зібрав понад 69 тисяч переглядів на YouTube.
Макс та Мар'яна погодилися відповісти на наші запитання й розповісти про свою любов до рідного міста, до своєї країни та спільну творчу кухню.
Чому Das Wortspiel?
МАКС:
Ми з Мар'яною дружимо й співпрацюємо вже досить давно. Я вважаю точкою відліку нашої творчої співпраці роботу над однією з пісень електронного проєкту Us, де Мар'яна записала свій магічний вокал. Далі був її сольний проєкт SUOK, в якому я брав участь як гітарист і саундпродюсер, а також сотні різних рекламних і телевізійних проєктів, які ми робили разом під дахом студії Baker Street Sound Studio.
Спочатку виникла думка використати англійську назву Wordplay, але потім вирішили перекласти ці слова німецькою мовою – Das Wortspiel. Зрештою, у Мар'яни з'явилася ідея з цією перекресленою і виправленою на "о" буквою "a" у слові "War". І ми вирішили, що саме таку назву матиме наш дует.
МАР'ЯНА:
Ми з Максом друзі. Також співпрацюємо давно у різних проєктах, але цей альбом – зовсім інше. Це наше спільне висловлювання, наш маніфест війні. Наша любов до рідної землі, музики та до українського слова. Як на мене, дуже важливим у цьому альбомі стало те, що ми робили все самі. Тут окрім нас двох немає нікого. Хіба що тільки найрідніші люди, що вірили в нас і підтримували.
Про стилі у музиці
МАКС:
У якийсь момент життя я взагалі перестав надавати занадто великого значення визначенню стилю своєї музики. Завжди хочеться сказати: "Нехай критики з’ясовують". Особливо коли створюєш щось у колаборації з іншими музикантами, особливо такими талановитими, як Мар’яна Головко.
Оскільки в нашому з Мар’яною випадку створення музики було схоже на щось середнє між репетицією, імпровізацією та просто спілкуванням на злободенні теми, то й про стилістику музики в процесі створення ніхто не замислювався. Гадаю, все, що тоді було на душі, просто перетворювалося на відповідні музичні структури, рими, ритмічні конструкції та, зрештою, на пісні.
Наш стиль – це суміш спокен ворду, ембіенту, року, акустичної та поп-музики й експериментальної електроніки, приправлена етнічними мотивами.
МАР'ЯНА:
Макс дуже влучно висловився про те, як саме створювалися наші пісні. Він також вдало підмітив якесь небажання з роками себе відносити до якогось напряму, використовувати якісь ярлики. Єдине, що я помітила за собою, що мені іноді важко говорити про наші треки слово "пісні". Бо здебільшого акцент у матеріалі – на слові та звуці. Оскільки все створювалось протягом 2022 року, співалося важче, ніж говорилося.
Ранок 24 лютого 2022-го
МАКС:
Це був шок. Як і для більшості українців. До останнього не хотів вірити, що таке може статися. Так трапилося, що на той момент ми з моєю дівчиною були за межами України й дізналися про напад росії з повідомлення її мами, буквально за декілька хвилин після перших вибухів у Києві.
МАР'ЯНА:
Зараз в українців нова "гігієна спілкування". У діалозі з незнайомою людиною ти мусиш спитати: "Як ви?" Жодна розмова українців, що зустрілися вперше після початку війни, не починається з чогось іншого, ніж розповіді про перший день повномасштабного вторгнення. Цей день почався з вибухів, й він триває і досі.
Нова реальність. Рік потому
МАКС:
Думаю, що за останній рік змінилося абсолютно все. По-перше, я ніколи не думав, що здатен на таку ненависть і злість, яку відчув до росії і росіян. Мене це навіть в якийсь момент лякало. Але маю сказати, що ці емоції та дія різних гормонів в моєму організмі під час стресу сильно допомагали діяти й не втрачати гостроти розуму. Та мені здається, що нічого вже не буде так, як раніше.
Наша музика і пісні вже не будуть такими безтурботними, як раніше. Принаймні до нашої перемоги. Та і після неї ми ще довго горюватимемо, адже кожен з нас когось втратив на цій війні. До речі, текст пісні Livoberezhna в тому числі і про це.
МАР'ЯНА:
Ми інші люди. Напевно, трохи кращі за себе колишніх, адже тепер вміємо співчувати у мільйон разів сильніше. Мене ці обставини дуже мобілізували, як це дивно б не звучало.
Я реально хочу працювати до останньої секунди робочого дня (як у перші місяці війни, коли начитувала по 20 англомовних текстів для новин і різних інфороликів), бо відчуваю свою місію дуже важливою.
А ще я відчуваю величезну вдячність до наших захисників і захисниць. Тому я наче весь час з відкритими очима.
Російськомовні треки в українських чартах
МАКС:
Гадаю, потрібно давати слухачеві більше україномовної альтернативи. Людям подобається різна музика – як інтелектуальна, так і не дуже. Так було і так буде завжди. Тому в українському медіапросторі мають бути представники будь-яких стилів.
Вважаю, що взагалі всю сучасну українську культуру треба підтримувати на державному рівні. Адже культура – це зброя.
Через неї людям нав'язуються певні шаблони поведінки і мислення. І наш ворог це чудово усвідомлює. Тому все українське має бути сучасним, актуальним і привабливим, нести важливі для нас сенси. Я вірю, що більшість митців вже на цьому шляху.
МАР'ЯНА:
Макс дуже добрий. На жаль, я бачу, що в Україні все ще займають перші щаблі як "шароварщина", так і невисокого рівня український поп. Але все змінюється і дуже стрімко. Я бачу, як молодь створює дуже цікаву музику і нарешті показує самобутнє українське обличчя. А російську музику перестануть слухати, як тільки з'явиться ще більше якісної української та як тільки наша освіта пройде достойні реформи.
Трек-присвята Києву Livoberezhna
МАКС:
Livoberezhna почалася з вірша Мар'яни. Якось на репетиції вона почала його читати, і я згадав одну свою давню гітарну замальовку, тож почав її награвати, а Мар'яна продовжувала вірш. І нам сподобалося, як мелодія поєдналася з ним, як збігся настрій музики та тексту. Після тієї репетиції я вирішив зробити повноцінне аранжування і зрозумів, що мені є що додати. Тоді додумав ще один шматок музики та декілька переходів і написав текст до другої частини треку.
МАР'ЯНА:
Додати до слів Макса можу лише те, що почувши перше аранжування, я раптово відчула, що в нас станеться альбом, адже одразу стільки всього захотілося сказати разом. На мою думку, Макс – один із найцікавіших композиторів і саундпродюсерів в Україні.
Київ – це ...
МАКС:
Київ – це мій дім. Хоч я народився у Білій Церкві, та майже пів життя прожив у Києві. Більшість моїх друзів, наша студія і безліч приємних спогадів – все це про Київ. Я люблю це місто.
МАР'ЯНА:
Київ – це моє коріння. Місто, де народилася я, моя мама, моя бабуся. Це моя душа. Тому я стримую себе, аби не присвячувати йому всі свої вірші та пісні.
Київ – Берлін
МАКС:
Доки Мар'яна була в Берліні, ми створили разом музичну програму, яка складається з переосмислених та переаранжованих пісень українських композиторів-шістдесятників. З цією програмою ми відіграли велику кількість концертів перед німецькою аудиторією, на яких розповідали пересічним німцям про те, що насправді відбувається в Україні, хто такі українці та чому ми не росіяни. Для мене було дуже дивно дізнатися, що велика кількість німців не розуміють різниці між нами.
МАР'ЯНА:
Більш ніж пів року з перервами на Київ та гастролі Європою я жила у Берліні, працювала разом із Максом над культурними проєктами. Скоро знову поїду в Німеччину працювати та показувати нову роботу з Владом Троїцьким. Ми дуже завзято весь цей рік доводили, що культурний фронт – це дуже важливо.
Майбутні спільні проєкти
МАКС:
Якщо чесно, зараз дуже важко щось планувати. Наша основна мета – це перемога. І кожен з нас на своєму місці має робити все, що йому під силу, для того, аби Україна її якнайшвидше здобула. Але якщо відверто, то я почитав деякі нові вірші Мар'яни, і у мене в голові вже крутяться декілька ідей щодо майбутніх пісень нашого наступного альбому.
МАР'ЯНА:
В одному листуванні Макс сказав мені дослівно: "Це вже у наступному альбомі…" І я не стримала усмішку радості. Адже дуже люблю працювати із ним. Ми дружимо в музиці, а це велике щастя – знайти у творчості однодумця! Тож, напевно, далі буде!
