Скарби київського метро: мозаїки, вітражі і не тільки
Фото: kyiv.novyny.live
Ми користуємося метро майже щодня. Здавалось би, воно давно вже стало чимось звичним. Але насправді, заклопотані буденними справами, ми багато чого не помічаємо. І це при тому, що майже на кожній станції на тебе чекають художні скарби: мозаїки і вітражі, карбування і барельєфи.
Адже метро це не тільки найшвидший транспорт і надійне бомбосховище, а ще й пречудова "галерея". Давай, все роздивимось!
"Почайна"
Колишню станцію "Петрівка" прикрашають одразу декілька різновидів монументального мистецтва.
З одного входу на платформу — мозаїка, з іншого — вітраж. На самій платформі — карбування. Усі роботи виконані у 1980 році.
А створила їх художниця Людмила Семикіна (лавреатка Шевченківської премії) у дуеті зі своїм сином Сетраком Бароянцем.
Людмила Миколаївна — знакова для української культури постать. Саме її виключали зі Спілки художників України разом з Аллою Горською за участь у створенні вітража "Шевченко. Мати" у холі Київського університету (який дуже не сподобався тодішньому партійному керівництву).
Пізніше Семикіну поновили у Спілці і знову... виключили — за підписання листа з протестом проти цькування дисидентів.
"Поштова площа"
Художнім оформленням станції займалася талановита українська художниця Ірина Левитська. Це її вітраж з кольорового скла ти можеш побачити у торці платформи.
Єдине, роботі трохи не щастить з... пилотягом, який тамошні прибиральниці вперто "паркують" поруч (тим самим закриваючи значну частину зображення). А ще вітраж має підсвітку, але працює вона, на жаль, нечасто.
Зверни увагу — у вестибюлі живуть ластівки. Цю крилату шістку птахів вибили за ескізами Левитської майже 50 років тому!
Фото: з вільних джерел
"Контрактова площа" та "Лісова"
Художнє оформлення обох станцій також робила Ірина Левитська.
На "Контрактовій" вона майстерно зробила карбування з умовною назвою "Академія" — це шана на честь Києво-Могилянської академії.
А от "Лісову" прикрасила вітражами. На жаль, час та люди їх не пожаліли: більшість робіт збереглися лише фрагментарно.
"Тараса Шевченка"
У торці платформи — барельєф Кобзаря роботи Олександра Міловзорова. Критики часто закидають цій роботі, що вуса Шевченка "якісь асиметричні". Насправді ж, вуса Тараса Григоровича саме такими і були: один кінчик довший за інший (просто подивись, наприклад, на відомий портрет Кобзаря Івана Крамського).
Що цікаво, у планах оформлення станції планувалося зробити акцент на українському колориті. Наприклад, касовий зал збиралися розписати а-ля петриківка. А сам барельєф збільшити та розмістити на темно-червоному тлі. Але не склалося. Тож з колориту маємо тільки гілочки калини поверх колійних стін.
"Олімпійська"
Ще одна станція, яку оформлював Міловзоров. Проте на відміну від попередньої, тут художнику дозволили проявити свій талант у повному обсязі та блиску.
Фото: Олександр Панченко
На платформі — яскрава мозаїка. У касовому вестибюлі — карбування, вітраж та кераміка (сценки з футболістами та хокеїстами).
"Театральна"
Одна з найбільш постраждавших через декомунізацію станцій. Бо її інтер'єр складався з 6-тонного бронзового барельєфа Ілліча (до речі, його так і не демонтували, а лише прикрили щитом з муралом) та прапорів з ленінськими цитатами. Зрозуміло, що усю цю ідеологію треба було прибрати.
Проте залишилося дещо дійсно ефектне і дивовижне (подібної роботи більше ніде не має!): пречудовий рельєф біля ескалаторів (зі стіни, закручуючись вихором, він переходить на стелю).
Це робота скульптора Анатолія Куща. Саме його роботи прикрашають сучасний Майдан (Монумент Незалежності, архістратиг Михаїл на воротах).
"Либідська"
Сьогодні цей металевий рельєф авторства Ернеста Коткова побачити доволі складно: його закрито парканом — йде ремонт екскаваторів.
Серед інших знакових київських об'єктів Коткова: оформлення інтер'єру Річкового вокзалу, аеропорту "Бориспіль" (окрім однієї роботи все знищено), мозаїка на фасаді будинку по проспекту Берестейському, 21 та монументи на Троєщині.
До речі, ще одна "метровська" робота художника прикрашає стіни наземного павільйону станції "Гідропарк":
"Золоті ворота"
Ця станція — візитна картка метрополітену. Ще б пак — її неодноразово визнавали однією з найкрасивіших у світі!
Автори неймовірних мозаїк: українські художники Григорій Корінь та Володимир Федько.
Що цікаво, Григорій Корінь настільки любив та жив своєю професію, що мозаїка супроводжує його навіть після смерті: вона прикрашає могилу митця.
"Видубичі" та "Осокорки"
Це єдині київські станції метро, у декорі яких розміщено емалі!
А виконали їх чудові митці — два Олександри: Бородай і Бабак.
Якщо зайдеш до Михайлівського Золотоверхого собору, то побачиш там композицію "Страшний суд" — пензля Бородая. А якщо пощастить потрапити до обсерваторії у Голосієві — зможеш помилуватися пречудовими емалями Бабака.
Також читай: 5 книг про українських митців, яких ми маємо знати
