Моя музика, немов ліки, а джерело натхнення — люди: інтерв'ю зі співачкою Esphyr
Фото: пресслужба Esphyr
"ТиКиїв" продовжує знайомити тебе з новими іменами в українському музичному просторі. Одна з таких — виконавиця Esphyr. Ми поспілкувались зі співачкою про початок кар'єри, стилі у музиці, волонтерську діяльність та багато іншого. Більше — читай далі.
Esphyr, розкажи, як ти вперше зацікавилася музикою та що стало великим впливом на твій музичний шлях?
Музикою я захоплювалась ще з раннього дитинства. Пам'ятаю як співала і вигадувала пісні на ґанку свого дитсадка — це були мої перші концерти. В школі я постійно була задіяна в різних музичних гуртках та хорах. Але серйозно займатись музикою і присвятити цьому своє життя я вирішила тільки після закінчення університету. Я зростала на шведській музиці, тому величезний вплив на формування мого стилю в піснях мали саме скандинавські автори пісень та виконавці. До початку повномасштабного вторгнення я не бачила себе в українському шоубізнесі, тому я реалізовувала себе здебільшого на європейській електронній сцені. Але війна змінила все. Насамперед я зрозуміла, що своєю музикою я можу впливати на перебіг речей, допомагати людям зцілювати свої душі, прослуховуючи мою музику, як раніше робила я.
Які музичні жанри та виконавці тебе найбільше надихають і впливають на творчий процес?
Я — абсолютний меломан. Але для мене важлива якість звучання, самобутність, краса та глибина лірики.
Як ти почала свою кар'єру у світі музики та що спонукало тебе на початку кар'єри обрати саме електронну музику? Чи є у тебе музична освіта?
Діджеїнг був тоді як найдоступніший «вхідний квиток» на музичну сцену для мене на той час. До того ж я дуже любила атмосферу клубів уночі та бігати вдень. А мені здається, що саме клубна музика якнайкраще підходить для кардіотренувань. От я і почала створювати свої перші треки в такому жанрі. Музичну освіту я здобувала в Berklee college of music та багатьох інших закладах Європи та Америки вже після завершення основної у своїй альма-матер — Національному авіаційному університеті.
Ти пишеш слова та музику для своїх пісень самостійно. Як твоя особистість та життєвий досвід відображаються у текстах і музичних композиціях?
Коли приходить натхнення, незрозумілим чином в моїй уяві з'являються мелодії та добираються потрібні слова. Я дуже люблю такий стан, коли непотрібно нічого вигадувати, а просто бути в моменті й робити те, що твоє на 100%
Як ти обираєш напрямок вашої музики і як би ти описала свій унікальний музичний стиль?
Зараз я все більше йду за власним натхненням і довіряю йому, тому мій стиль поки на етапі формування. Але я хочу вкладати у свій проєкт весь свій досвід, навички та досягнення технічного прогресу у моїй сфері. Мене надихають такі артисти як The Weekend, Royksopp, Loreen, Pink та багато інших, які постійно відточують свою майстерність та йдуть у ногу з часом.
Твоя музика набула нового сенсу з початку війни в Україні. Як це вплинуло на творчий процес і музичний стиль?
Війна принесла спершу шок, потім біль від подій, від моїх особистих втрат, але водночас вона позбавила мене багатьох страхів. Вони стали просто мізерними на фоні того, що довелось мені пережити. Наприклад, я перестала боятись популярності, тому моя музика стала ближчою та зрозумілішою для більшої кількості людей. Раніше, через те, що я не хотіла бути надто впізнаваною, я створювала музику у межах однієї ніші й мене абсолютно влаштовувало це. Але з перших місяців війни, а я залишалась у цей час в Україні, моя музика стала більш живою і доступною. Мені важливо було мати змогу в будь-який момент поїхати й заспівати під акомпанемент гітари в будь-яких умовах для людей, що цього потребують. У госпіталях, у зруйнованих містах, на військових базах — музика повинна лунати. Це як групова терапія, на якій усі отримують те, заради чого вони прийшли.
Один з ваших недавніх релізів "Зоряне дитя" присвячений мотивації для дітей.
Як тебе надихнули ці діти й чому ти вирішила створити таку пісню?
Я давно хотіла створити таку пісню, якої мені дуже бракувало в дитинстві. В 90-ті було дуже багато хороших пісень, але мотиваційних, зрозумілих для дітей, я не пригадую. На жаль, зараз ці пісні вкрай актуальні. Покоління українців, що підростає, проходить страшне випробування. Ми всі проходимо, але діткам, мабуть, найскладніше зараз. Тому мені захотілось їх підтримати за допомогою пісні.
Твій інший реліз "Сузір'я" відображає надію на світле майбутнє України. Як ти відчуваєш важливість музики як засобу вираження оптимізму і підтримки в такі складні часи?
Я часто використовую музику, як ліки. Є пісні, наче справжні антидепресанти. А є навпаки. В історії розвитку української пісні домінують сторінки про нелегку долю та випробування. Їх дійсно було багато, але я пропоную своїм слухачам налаштовувати себе на позитивний результат. Я впевнена — він таким і буде. Ця довга ніч 24 лютого неодмінно закінчиться і наступить красивий український світанок, завдяки Збройним Силам України та всім, хто його наближає.
Ти виступила на благодійному фестивалі "Амбасадор Дитинства". Розкажи більше про цей досвід і участь у таких ініціативах.
Це був надзвичайно красивий день. Я дуже вдячна долі та організаторам цього фестивалю за можливість долучитись до цього дійства. Я побачила стільки щасливих дитячих очей та незабутньо провела час у компанії топових українських артистів у своєму рідному місті — Луцьку. Життя мене часто зводить з людьми зі спільними інтересами, а українські для мене надважливі, як і для організаторів Амбасадору. Діти — це майбутнє нашої країни й ми маємо створити найкращі з можливих умови для формування їхньої свідомості. Особливо зараз, коли в багатьох з них дитинство було вкрадене.
Ти пишеш всі свої пісні самостійно. Як ти знаходиш натхнення для створення музики й текстів?
Все дуже просто — я пишу про людей і для людей. Вони і є джерелом мого натхнення. Я дуже люблю людей. А коли я люблю — я пишу пісню. Буває і так, що мені розбивають серце, але я вже давно сприймаю це як досвід, та беру час на те, щоб відновитись. В цей час я теж пишу пісні, які лікують мою душу. Потім я випускаю їх та отримую безліч листів від людей, яким ці пісні допомогли побороти депресію.
Яким ти бачиш майбутнє твоєї музики?
Зараз я рідко думаю про власне майбутнє, тому що живу сьогоднішнім днем та роблю максимум того, що можу. Радію зранку, що прокинулась, а увечері, що мала можливість прожити ще один день та провести його змістовно. Своєю музикою я хочу служити моєму слухачу, надихати та допомагати долати життєві складності, разом з ним рухатись вперед до нашої спільної перемоги та його власних перемог на усіх фронтах.
